Дослідження показали, що секрет довготривалих стосунків криється в 2 людських рисах

Не один рік вчені проводили дослідження, щоб з'ясувати, чому ж люди бувають нещасливі в стосунках, і що може допомогти їм врятувати свій шлюб. Нарешті у них з'явилась відповідь. Тож якщо вам теж цікаво, в чому полягає секрет довготривалих стосунків, читайте нашу сьогоднішню статтю.
← Натисніть Подобається, щоб підписатися на Мізки.com в Facebook
Дослідження показали, що секрет довготривалих стосунків криється в 2 людських рисах

Вчені і психологи стверджують, що секрет довготривалих стосунків криється в двох речах. Йдеться про доброту і великодушність.

Червень — один із найбільш популярних місяців в році, коли тисячі пар кажуть “так” один одному, обіцяючи бути завжди поруч, жити в любові і радості до самої смерті. Однак дотриматись цієї обітниці вдається не всім.

Більшість шлюбів зазнають невдач: деякі закінчуються розлученням, інші — розставанням зі смаком гіркоти та образи.

Як пише психолог Тай Таширо у своїй книзі “The Science of Happily Ever After”, яка була опублікована в 2014 році, з усіх одружених людей тільки 3 з 10 залишаються в щасливому шлюбі.

Соціологи почали вивчати стосунки в шлюбі в 1970-х роках через кризу: одружені пари почали дуже часто розлучатися. Стурбовані впливом розлучення на дітей, психологи вирішили вивчати пари, щоб в лабораторних умовах з’ясувати, в чому секрет здорових тривалих стосунків.

Чи була кожна нещаслива сім’я нещаслива по-своєму, як стверджував Толстой, чи все-таки зруйновані шлюби мають загальні риси?

Психолог Джон Готтман був одним з дослідників. Протягом чотирьох десятиліть він вивчив тисячі пар, намагаючись зрозуміти, що саме допомагає зберігати стосунки міцними.

Готтман почав займатися цим питанням в 1986 році, коли створив “Лабораторію любові” разом зі своїм колегою Робертом Левенсоном в Університеті Вашингтону. В свою лабораторію вони привели молодят і дивилися, як ті взаємодіють один з одним.

Разом з командою дослідників вони “підключили” пари до електродів і попросили їх розповісти про свої стосунки — як вони зустрілися, якою була перша сварка, який найпозитивніше спогад пов’язаний у них один з одним. Поки ті говорили, електроди вимірювали їх кровообіг, частоту серцевих скорочень, кількість поту, яка виділялась. Потім дослідники відпустили пари додому і знову запросили їх в лабораторію через шість років, щоб дізнатися чи вцілів їхній шлюб.

Згідно з даними, які вченим вдалось зібрати, Готтман розділив пари на дві основні групи: “майстри” і “стихійні лиха”.

“Майстри” все ще були щасливі разом після шести років шлюбу.

“Стихійні лиха” були або розлучені, або хронічно нещасливі в шлюбі.

Коли вчені проаналізували відомості, отримані від пар, то побачили чіткі відмінності між “майстрами” і “стихійними лихами”. Під час інтерв’ю останні виглядали дуже спокійними, тоді як їх фізіологія говорила про інше. Їхні серця билися дуже швидко, потові залози були надто активні, а кровообіг — інтенсивним. Проаналізувавши таким чином тисячі пар, дослідники прийшли до висновку, що чим більше фізіологічно активними пари були в лабораторії, тим швидше погіршувалися їхні стосунки.

Але до чого тут фізіологія? Проблема в тому, що “стихійні лиха” демонстрували всі ознаки порушення в своїх стосунках. Вони начебто перебували в режимі боротьби, в будь-який момент готові до атаки. Для них вести розмову і сидіти поруч зі своїм чоловіком чи дружиною було рівноцінно зіткненню віч-на-віч з шаблезубим тигром.

“Майстри”, навпаки, демонстрували низький рівень збудження. Вони почувались спокійно і комфортно в компанії один одного, що переходило в ласкаву поведінку, навіть коли вони сварилися. Це не означає, що “майстри” створили краще фізіологічне маскування, ніж “стихійні лиха”. Це означає, що вони створили атмосферу довіри і близькості, що дозволило їм обом відчувати себе емоційно і фізично комфортно.

Готтман хотів більше дізнатися про те, як “майстрам” вдавалося забезпечувати культуру любові і близькості, а “стихійним лихам” — руйнувати її. В подальшому дослідженні в 1990-му році він створив лабораторію в кампусі Університету Вашингтона. Умови в лабораторії більше нагадували атмосферу санаторію, де можна було добре відпочити.

Він запросив туди 130 пар, щоб ті весь день провели в цьому приємному місці, займаючись тим, чим зазвичай зайняті пари на відпочинку. Готтман зробив вирішальне відкриття в своєму дослідженні, що дозволяє зрозуміти, чому одні стосунки процвітають, а інші — руйнуються.

Протягом дня партнери робили запити на зв’язок, які Готтман назвав “запрошеннями”. Наприклад, чоловік звернув увагу дружини на те, що за вікном літав щиглик. Він сказав дружині: “Подивися на прекрасну пташку зовні!”. Він не тільки коментував факт появи птаха, але й запитував відповідь з боку дружини, що є ознакою інтересу і підтримки, а також надії, що вони “підключаться” один до одного.

У дружини з’явився вибір. Вона могла відповісти, повернувшись до чоловіка, або відвернутись від нього. Птах, на думку Готтмана, став просто деталлю, що дозволяє уважніше поглянути на стосунки в парі. Чоловік подумав, що птах є важливим підґрунтям, щоб почати діалог. Питання в тому, чи визнавала дружина цю позицію і чи поважала її.

Люди, орієнтовані на партнерство, в дослідженні відповіли на “запрошення” зацікавленістю і підтримкою. Були ті, хто не відреагував або реагував мінімально, вважаючи за краще займатися своїми справами. Деякі навіть реагували з відкритою ворожістю: “Не відволікай мене, я читаю!”

Такі взаємодії з “запрошеннями” робили великий вплив на сімейне благополуччя. Пари, які розлучилися після шести років шлюбу, приділяли створенню емоційної близькості з партнером тільки 33% часу, а щасливі пари приділяли цьому 87% часу. Тільки 3 з 10 “запрошень” “стихійних лих” були зустрінуті з ентузіазмом, у “майстрів” це співвідношення склало 9 з 10.

Спостерігаючи за цими типами взаємодій, Готтман міг з 94-відсотковою впевненістю передбачити, що чекає пару — чи будуть вони як і раніше щасливі разом чи розлучаться (або залишаться в нещасливому шлюбі). Велика частина з цього зводиться до того, як налаштовані пари, чи несуть вони добро і великодушність, або ж презирство, критику і ворожість.

Як з’ясували вчені, головною причиною для погіршення стосунків було презирство.

Люди, які орієнтовані на критику своїх партнерів пропускають 50% позитивних речей, які ті роблять, а також схильні бачити негатив там, де його немає.

Люди, які свідомо ігнорують партнера або відповідають на його запити мінімально, змушують його почуватись непотрібним і невидимим. Люди, які постійно ставляться до партнерів презирливо і критикують їх, не тільки руйнують почуття і стосунки, а й знижують здатність організму чоловіка / дружини боротися з вірусами і раком. Можна назвати подібну поведінку похоронним дзвоном для стосунків.

Доброта тримає пару разом. Незалежні дослідження показали, що доброта (разом з емоційною стабільністю) — найбільш важливі фактори, що впливають на задоволеність і стабільність в шлюбі. Доброта дає партнеру можливість відчувати себе коханим і важливим.

Існує безліч доказів того, що чим більше добра отримує людина — тим добрішою вона стає. У стосунках це веде до їх зміцнення.

Є два способи думати про доброту. Ви можете вважати її фіксованим ознакою — вона у вас або є, або ні. Або ж ви можете думати про доброту як про м’яз. В одних людей цей м’яз сильніше, ніж в інших, але він може стати сильнішим, якщо регулярно робити фізичні вправи.

“Майстри” схильні думати про доброту як про м’яз. Вони знають, що повинні проявляти її, щоб залишатись в формі. Іншими словами, вони знають, що хороші стосунки — це постійна нелегка робота.

Найскладніший час для прояву доброти — це сварка. Але він є і найважливішим, коли потрібно бути добрим. Якщо ви дозволите агресії і презирству вийти з-під контролю, це може завдати непоправної шкоди стосункам.

Для сотень тисяч пар, які одружуються кожного червня, і для мільйонів пар, які зараз разом, у шлюбі чи ні, урок цього дослідження простий: якщо ви хочете мати стабільні здорові стосунки, починайте практикувати доброту якомога раніше і робіть це частіше.

Ще одна потужна стратегія доброти полягає в тому, щоб ділитися радістю. До однієї з явних ознак “стихійного лиха” в парі Готтман відносить нездатність розділяти радість партнера. Наприклад, один в парі ділиться своєю радістю з приводу того, що його підвищили на роботі, а другий не демонструє ніякої зацікавленості, відволікаючись на свій годинник або завершуючи розмову коментарем: “Це добре”.

Ми всі чули про те, що партнери повинні бути поруч, коли настають непрості часи. Однак дослідники стверджують, що важливіше бути поруч якраз тоді, коли справи йдуть добре. Те, як людина реагує на хороші новини партнера, може мати драматичні наслідки для стосунків.

В одному дослідженні, проведеному в 2006 році, психолог Шеллі Гейбл і її колеги привели молоді подружні пари в лабораторію, щоб обговорити позитивні події, що відбуваються в їх житті. Психологи хотіли знати, як партнери відповідають на успіх один одного. Дослідники виявили 4 типи реакцій: 

  • пасивно руйнівний;
  • активно руйнівний;
  • пасивно конструктивний;
  • активно конструктивний.

Припустимо, що дівчина дізналася, що її прийняли в медичну школу. І вона сказала щось на кшталт “Я отримала те, чого хотіла! Мене прийняли в медичну школу!”

Якщо її партнер відповідає в пасивно деструктивній манері, він проігнорує цю подію. Наприклад, він може сказати: “Ти не повіриш, що сталося зі мною вчора,  — я виграв безкоштовну майку!”

Якщо її партнер відповідає в пасивно конструктивній манері, він визнає хорошу новину, але мляво, знижуючи їх важливість. Типова пасивно конструктивна відповідь: “Це класно, малюк!” В тому ж стилі він пише смс приятелеві.

У разі активно деструктивної відповіді партнер сильно применшить хорошу новину, наприклад: “Ти впевнена, що справишся з навантаженнями? Скільки це коштує? Медична школа — це дуже дорого”.

І, нарешті, активно конструктивну відповідь — це коли партнер перестане займатися своїми справами і вигукне: “Це чудово! Вітаю! Коли ти дізналася? Вони тобі подзвонили? Які уроки будуть в першому семестрі”?

Серед чотирьох можливих типів відповідей активно конструктивний — найдобріший. Тоді як інші здатні лише вбити радість, активно конструктивний тип дозволяє партнеру насолодитися радістю і ще більше об’єднує пару.

Активно конструктивний тип має величезне значення для здорових стосунків. Єдиною різницею між парами, які були до сих пір щасливі один з одним, і тими, хто розлучився, був активно конструктивний тип взаємодії. У тих, хто демонстрував непідробний інтерес до успіхів партнера, були високі шанси залишитися разом. У більш ранньому дослідженні Гейбл також виявила, що активно конструктивний тип взаємодії асоціювався з більш високою якістю стосунків та більшою інтимністю між партнерами.

Існує безліч причин, через які руйнуються шлюби. Однак якщо придивитись, то зазвичай до краху призводить дефіцит доброти. Коли на пару звалюється маса проблем (рутина, будинок, діти, кар’єра, родичі), люди, які ще зовсім недавно любили один одного, можуть почати віддалятися, вкладаючи все менше зусиль у стосунки і дозволяючи дрібним образам потроху витіснити велике почуття.

У більшості шлюбів рівень задоволеності драматично падає протягом перших кількох років разом. Але серед пар, які живуть разом щасливо протягом довгих років, дух доброти і великодушності допомагає їм рухатись вперед.

← Натисніть Подобається, щоб підписатися на Мізки.com в Facebook

Також по темі: